В родині зростає дівчинка, хлопчик виникає питання: чи однаковий підхід у вихованні?

» ОРГАНІЗАЦІЯ СПІЛКУВАННЯ З ХЛОПЧИКАМИ І ДІВЧАТКАМИ»

Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по — різному. Але обов’язково любити.

Ніколи не порівнювайте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці — дівчатка зазвичай виглядають старшими від ровесників — хлопчиків.

Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по — різному бачать, чують, відчувають на дотик, по — різному сприймають простір й орієнтуються у ньому, а головне — по — різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І, звичайно, не так, як ми дорослі.

Пам’ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік — дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий садок. Тож порівнювати себе у дитинстві іншої статі марно.

Не вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності виконання вашого завдання.

Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати у них елемент пошуку, що потребує кмітливості. Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити — до початку роботи. Варто “підштовхнути” хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення. Нехай навіть наробивши помилок.

Розбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання — що і як треба зробити — до початку роботи. Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно.

Не забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це нині дитина знає й уміє гірше за вас. Прийде час, і принаймні у певних галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?…
Не лайте дівчинку зопалу — бурхлива емоційна реакція перешкодить їй зрозуміти свою провину. Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй.

Пам’ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

Лаючи хлопчиків, коротко й чітко викладайте, чим ви незадоволені, тому що вони не можуть довго витримувати емоційну напругу. Їхній мозок ніби “відключає” слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.

Ніколи не забувайте, що ми дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які поки не доступні нашому розумінню. Тому головною вашою заповіддю має бути “Не нашкодь!”